[...]
— Маю для тебе пропозицію, — вона подалася вперед точнісінько так, як моя подруга Ейпріл, коли хоче розповісти таємницю. Хоча ніколи нічого цікавого не розповідає. Та й таємницею те зазвичай складно назвати. — Якщо нікому не розповіси про мене, то я полагоджу твої очі.
— Та йди ти!
Вона кілька разів кліпнула:
— Саме це я й намагаюся зробити.
— Та ні, я маю на увазі, що тобі не вдасться!
— Чому це?
— Ну, ніхто не в змозі допомогти мені з очима. Хіба що окуляри.
— Я маю певні здібності. Сама переконаєшся, якщо…
— Якщо нікому не розповім про тебе?
— Саме так, це найголовніше з найголовнішого.
— А звідкіля мені знати, що ти не осліпиш мене? Ти ж можеш бути як ті рекламники з телевізора, які багато обіцяють, а то все брехня.
Вона стрімко заметушилася, та заспокоїлася:
— Я ніколи не вчиняю так із тими, хто не завдає мені шкоди.
— Тобто якщо я скривджу тебе, то ти можеш мене осліпити?
— Це все залежить від ситуації.
— І якщо ти полагодиш мої очі, а я нікому не розповім про тебе, то ти покинеш наші поля?
— Це найголовніше з найголовнішого!
[...]

[...] — У мене пропозиція, — створіння нахилилося вперед, як робить моя подруга Ейпріл, коли хоче розповісти секрет, хоча її секрети або незначущі, або взагалі не є секретами. — Якщо ти нікому не розкажеш, що я тут, я можу відновити твій зір.
— Ти жартуєш!
Створіння моргнуло кілька разів.
— Мені не до жартів, я намагаюся забратися звідси.
— Зрозумій, у тебе не вийде.
— Чому ні?
— Ну, ніхто не може відновити мій зір, допомагають лише окуляри.
— Я маю деякі здібності. Ти побачиш, якщо…
— Я нікому не розповім про тебе?
— Саме так, це найголовніше.
— Як я можу бути впевнена, що взагалі не осліпну? Може ти як ті телефонні продавці, всі обіцянки яких є суцільною брехнею.
Створіння знову почало робити кругові рухи лапками.
— Я не заподію таке істоті, яка не зробила мені нічого поганого.
— Маєш на увазі, якби я зробила тобі щось погане, ти могло б осліпити мене?
— Тобі не потрібно це знати.
— А якщо ти відновиш мій зір і я нікому не скажу про тебе, ти залишиш наші поля?
— Саме так! [...]

[...] — У мене для тебе є одна пропозиція. — Воно нахилилося вперед, як ото робить моя подружка Ейпріл, коли хоче розповісти мені якийсь секрет. Хоч навіть її секрети нічого й не варті, їх навіть справжніми секретами не назвеш. — Якщо ти нікому про мене не розкажеш, то я зцілю твої очі.
— Забирайся геть із міста!
Воно кілька разів кліпнуло.
— Саме це я і намагаюся зробити.
— Ти ж на це не здатен!
— Чому?
— Бо, знаєш, ніхто ще не зміг нічого вдіяти з моїми очима, крім як виписати окуляри.
— Я маю є певні здібності. Ти будеш бачити, якщо лиш…
— … нікому про тебе не розповім?
— Саме так. Потрапляння точнісінько у ціль.
— А як мені бути певним, що я не лишуся сліпим? А може ти як ті продавці в телемагазинах, які багато чого обіцяють, але то все пусті балачки?
Воно наполегливо продовжувало вмовляти мене.
— Я б ніколи не зробив такого зі створінням, яке не заподіяло мені жодної шкоди.
— Тобто, якби я тебе скривдив, то ти б позбавив мене зору?
— Тобі не конче знати відповідь на це запитання.
— А якщо ти повернеш мені гарний зір, і я нікому про тебе не розповім, то ти заберешся звідси?
— Саме так! [...]

[...] «Ось, що я пропоную». Воно подалося вперед, наче моя подруга Ейпріл, коли бажає щось розтаємничити, хай її таємниці й безглузді. Або взагалі не таємниці.
«Якщо ти нікому не скажеш, що я тут, я зможу виправити твій зір».
«Брехня! Забирайся геть звідси!»
Воно заблимало очима. «Саме це я і намагаюся зробити».
«Я маю на увазі, тобі це не до снаги!»
«Чому?»
«Ну, ніхто не зміг виправити мій зір, хіба що за допомогою окулярів».
«Я дещо вмію. Ти все побачиш, якщо…»
«… якщо я нікому про тебе не розповім?»
«У цьому весь смак, суть усього».
«Звідки мені знати, що ти не осліпиш мене? Може, ти виявишся на кшталт одного з тих телепродавців, що дають обіцянки, а насправді брешуть».
Воно знову почало описувати кола в повітрі, рухаючи руками в протилежному напрямку. «Я не заподію таке живій істоті, що ніяк мене не скривдила».
«Тобто, якби я тебе скривдила, то зовсім би втратила зір?»
«Тобі це знати не обов’язково».
«А якщо ти виправиш мій зір, і я нікому про це не розповім, ти підеш із наших полів?»
«У цьому вся сіль» [...]

"Я маю пропозицію." Він нахилився вперед, як робить моя подруга Ейпріл, коли хоче розповісти секрет, хоча жоден з її секретів не є добрим. Або навіть дійсно секрети. "Якщо ти нікому не скажеш, що я тут, я можу вилікувати твої очі."
"Забирайся з міста!"
Він кліпнув пару разів."Саме це я й намагаюся зробити."
"Я маю на увазі, що ти не зможеш цього зробити!"
"Чому ні?"
"Ну, ніхто інший не був спроможний вилікувати мої очі, окрім як за допомогою окулярів."
"Я маю необхідні навички. Ти побачиш, за умови..."
"...я нікому про тебе не розповім?"
"В яблучко."
"Звідки мені знати, що ти не осліпиш мене? Ти можеш бути одним із тих телемаркетологів, які дають обіцянки, але абсолютно брехливі."
Він почав наносити віск, потім знову знімати його. "Я б не вчинив такого з істотою, яка не заподіяла мені шкоди."
"Тобто, якщо я скривджу тебе, ти осліпиш мене?"
"Це те, що потрібно знати."
"І якщо ти вилікуєш мої очі, і я нікому не скажу про тебе, ти покинеш наші поля?"
"В точку!"

[…] У мене є пропозиція. «Вона нахилилася вперед, так як моя подруга Ейпріл, коли хоче розповісти секрет, хоча жоден з її секретів не є добрим. Або навіть справжні секрети. «Якщо ти нікому не скажеш, що я тут, я зможу вилікувати твої очі»
«Забирайся з міста!»
Він моргнув кілька разів. «Саме це я намагаюся зробити.»
«Я маю на увазі, що ти не можеш цього зробити!»
«Чому ні?»
«Що ж, ще нікому не вдалося, допомогти моїм очам, окрім окулярів»
«Я маю деякі здібності. Ось побачиш, за умови…»
«… щоб я нікому про тебе не розповідав?»
«Це ж серцевина, це ж вузлик.»
«Звідки мені знати, що ти не засліпиш мене? Ти можеш бути одним з тих маркетологів, які дають обіцянки, але вони є цілковитою брехнею.»
Він почав наносити віск, потім знову знімав. «Я б не зробив такого з істотою, яка не зробила мені нічого поганого.»
«Тобто, якщо я завдам тобі шкоди, ти зробиш так, що я осліпну?»
«Це на основі необхідності знати.»
«Отже, якщо ти вилікуєш мої очі, і я нікому не розповім про тебе, ти підеш з наших полів?»
«У цьому то і вся суть!» […]