| Pagina's in het onderwerp: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] | Off topic: Сучасна українська поезія De persoon die dit onderwerp geplaatst heeft: Jarema
|
|---|
Jarema 
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER | Ганна Яновська | Jul 17, 2024 |
Радіо "Фортунато"
А на Високому Замку - радіо "Фортунато"
знову сидить і дихає - і вилітають сонати
із його дзьоба, звивисто котиться джаз,
і пісеньки струмками в діл вибігають до нас.
Радіо світом літає, як божество у машині.
Всюди, де зупиняється, сяде й спі... See more Радіо "Фортунато"
А на Високому Замку - радіо "Фортунато"
знову сидить і дихає - і вилітають сонати
із його дзьоба, звивисто котиться джаз,
і пісеньки струмками в діл вибігають до нас.
Радіо світом літає, як божество у машині.
Всюди, де зупиняється, сяде й співа на вершині.
З-поміж палаців і замків завжди знаходить свій.
Серед пишноти Львова - замок з повітря і мрій.
Тільки в повітрянім замку бути такому ефіру,
перед яким розступається тло невблаганно-сіре.
Ти, що ведеш автобус крізь лабіринти війни,
Богові помолися й радіо увімкни.
Ви, що у підземеллях старших і менших сховали
на глибині такій, що не доходять сигнали,
що пригортаєте в темряві кицьку і собача -
все ж покрутіть коліщатко дідового приймача.
І прозвучить з ефіру: "Брате, ми всі пірати!
Вас не покине радіо, радіо "Фортунато"!"
І пролунають у вухах радісні позивні:
ходить удача хвилями й серед руїн на війні.
Понад горою черемхи холодом і ароматом
дихають - і видихає радіо "Фортунато"
музику, голос, а в них золоте, головне,
те, що того, хто слухає, точно не обмине.
Всім нам поцілить у серце щось - чи то рано, чи пізно.
Тільки нехай це буде усмішка, погляд, пісня.
Тільки нехай червоними будуть черешні й мак.
Ми це життя не покинемо просто так.
Можна про це мовчати, можна повідомляти,
тільки у замок з повітря все ж неможливо стріляти..
Навіть найгірші чари, здатні зчорнити душу,
наше щасливе радіо не переб'ють, не заглушать.
Ось і відбій тривоги. Продовжує працювати
вище від всякої логіки радіо "Фортунато".
***
Дух Йордану - по-грецькому геній, по нашому водяник
споглядає картину, якої не бачив повік:
чоловік той, що голий і босий у ріку зайшов -
не людина. Й на дні на піску від його підошов
залишається світло, приваблює риб, як ліхтар.
І з ріки воно так, ніби дим, потяглося до хмар.
Поганяє рибину до місця допитливий дух.
Бачить: сфери прозорі раптово спинили свій рух.
Зупинилися й стали мов око, й зіниця зірка
прозирає крізь воду, крізь рибу, крізь водяника.
Чоловік у кошлатім милується відблиском плес.
Та невже він не бачить розкритого ока небес?
Він не бачить? Що ж буде? І міниться мутна ріка,
і до неї з зіниці спускається сила така,
що для неї цей наш водяник мов у глеку карась.
І над тим, у кошлатому, сторч від землі здійнялась
тиха сила - йому ж невдогад, що у точці одній
світла вже понад міру.
А на глибині водяній
спокійніше, і видно тінь птаха, і мова гулка
землетрусом підкине йорданського водяника.
Люди щось помічають, на ноги зриваються враз.
Водяник поринає в Йордан і дивується з нас.
***
Двірники
Коли вас лаяли за двійку життям стривожені батьки,
ставали у поважну стійку й казали: «Підеш в двірники!»
Багато хто і вийшов в люди, та для небес безслідно зник:
де він за день наносить бруду, там зранку прибере двірник.
Вогнисту форму з неба видно сильніш, ніж всяку марноту,
і до занять важких і гідних зарахували чистоту.
Хтось порав квітники в тривогу, і мовчки розбирав завал,
і місту, взятому в облогу, ретельно рани промивав.
А їм, беззбройним, протидіє ця маса темна і грузька –
безглуздий вершник ентропії й приречені його війська.
Казати вголос так не можна, та правда рветься навісна:
у бій ідуть пляшки порожні – з них душі вилито до дна,
залито в чорний генератор, який чи вибухне колись?
Ось є сміття – й ті, що прибрати його повік заповзялись.
Їх покровитель безіменний в вогненній парі рукавиць
вже в’яже в небесах натхненно мітлу із білих блискавиць. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER | Марія Галіна | Jul 27, 2024 |
***
Дивись на нас ми хроніки війни
На нейронах лобових часток і скроневих часток
На звороті зношеної сітківки
Ми пишемо свої маленькі свідчення
Про нервове виснаження розсіяну увагу
Про короткочасну пам’ять переповнену
Воєнними звітами які онов... See more ***
Дивись на нас ми хроніки війни
На нейронах лобових часток і скроневих часток
На звороті зношеної сітківки
Ми пишемо свої маленькі свідчення
Про нервове виснаження розсіяну увагу
Про короткочасну пам’ять переповнену
Воєнними звітами які оновлюються кожні п’ять хвилин
Смертями розладом розпачем відчаєм у новинних стрічках
У цій чорній-чорній кімнаті у чорно-чорному будинку
На краю чорно-чорного міста
На березі чорно-чорного моря порожнього зимового
Грудня місяця найдовшою ніччю року
Пауербанк свічки сірники окуляри ліхтарик на батарейці
Сіль цукор холодильник краще не відкривати якомога довше
Куди я поклала це все навіщо стою посеред кухні
З ключами від вхідних дверей у руці
Що я взагалі збиралася робити
До речі
Про що це я
Ось зараз
Про що це я
Не доторкайся ми заражені
Як радій або цезій ми самі
Так світимося в темряві нічній
У бомбосховищах у ровах та руїнах
На спалених полях своєї країни
***
Дрон який кружляє у нижньому хмарному шарі
Обмацує лінзами своїх механічних очей
Сосновий ліс
Червоні його стовбури
Поцілені у зеніт
Його мурашники та кротові нори
Його супернові та чорні діри
Він бачить те що бачить ще дехто
Хто схилився над монітором
Верби над тихою рікою
Смарагдову рибалочку що занурюється у зелену воду
Бджолоїдку з золотим горлом
Латаття осоку та стрілолист рай для тендітних блакитних бабок
Він також бачить те що його оператор бачити нездатний
Бо людський зір має певні межі
Прозорі тіні які кружляють мов дим над водою
Танцюючих русалок
Цапоногого фавна що грає на сопілці
Також іржавий каркас невідомого літального апарату
На дні тихого озера
(Тендітна трипала рука застигла на контрольному важелі)
Бліде полум’я що танцює на дроті високої напруги
Привід кота який вмивається на руйновищі хати
Тобто все що людям бачити не треба
Те про що він ніколи не розповість
Те про що ми ніколи не знатимемо
Ніхто з нас не знатиме
Бо це не має ніякого тактико-стратегічного значення
Бо ріка яка колисає русалок та мерців
Врешті решт
Перетворюється
Просто на ще одну ріку
The river that lulls to sleep mermaids and the dead
eventually becomes
just one of the rivers
***
Я більше ніколи не побачу
Потрійних брам Ніневії Великої
Її плит з лазуриту та бірюзи
Її лазерних дзеркал
Її крилатих биків висячих садів хмарочосів
Глазурованих веж кольору спеченої крові
Помосту для публічних страт
Золотих прапорів
Зубчастих мавзолеїв
Її розписних блудниць мордатих стражників блискучих лімузинів
Дирижаблів пузатих
Вулиць брукованих червоним золотом і гематитом
Різнокольорових музичних фонтанів
Небес її підземних з пухкими рожевими хмарками
Її зікуратів
Її злиднів та розкоші
Її немочі
Її мокоші
Я ніколи не побачу
Хіба що палаючою
Дрижачою у гарячому повітрі
Ту що корчиться у вогні
Червоному чорному золотому
Спекельному вогні
Гніву Господнього ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER
Філософ у Мармурових горах
«А дні летять, як вітер; рвуть стерно
І топлять нас…»
(Микола Зеров)
Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Бородатий філософе! Ліній і чисел обжинки -
�... See more Філософ у Мармурових горах
«А дні летять, як вітер; рвуть стерно
І топлять нас…»
(Микола Зеров)
Тісно душі у квадратних Евкліда клітинках
Креслити безмір калюжами втомлених книг.
Бородатий філософе! Ліній і чисел обжинки -
Малюєш параболи щастя й трикутники лих.
Моїх невгамовних рапсодій античності сивої слід
Чайкою білою морем відбіленим хворою Кліо
Чи Каліопою – міряти строфами й римами міт.
Черствою шкуринкою хліба легенда про Іо…
Словами апорій Зенона будую місток
У сьогодення… Сандалі ховаю в пісок.
Тікати немає куди – тай навіщо? Тепер
Печінку тобі вигризає латинський орел.
Пісню співай про Сізіфа і про Елладу помрій.
Думку стирає з папірусу й пам’яті час-лиходій.
***
Споглядання шпаків
«Сльоза, мов яблуко, важенна, біля тебе
Від галасу доріг зіспрагла знати…»
(Пауль Целан)
Споглядання поцяткованих шпаків-пересмішників
Нагадує сині квіти гонорової гортензії
Коли сірі тіні почвар-троглодитів
Сунуть зі сходу – здичавілого. Темного. Непробудимого.
А дух громадить ірландські башти,
Що нагадують мінарети Ататюрка.
Чому? Чому весна плинного Бористена
Обернулась домом потрійного божевілля?
Пальто чорнокнижника Аліг’єрі
Висить між цегляними шафами галактик
Простріляне сталевими кулями
Скорострілів придуманих Гамлетом –
Принцем хвиль каламуті й русалок,
Що плавають в морі Данському
Наче вони не хвостаті комети глибин,
А постійні клієнтки скромної кірхи – оті
В капелюшках солом’яних і довгих сукнях
(У смужечку).
Якщо
Дні нині збатожені трунком драконів,
А ночі такі, що хоч око Всесвіту
Вийми і кинь на долівку
Хати, що забула про свічку бджолину –
Муруємо стіни
Чистого дому прийдешнього –
Нехай і навпомацки.
***
На стежках Наварри
Королю Наварри Генріху IV.
Щиро.
Ти повинен сказати пошерхлій долоні
Яка затискує буковий костур:
Обернися на корінь дощу.
Ти повинен шукати прочан,
Що блукали стежками гірськими
В часи алхіміка Квазімодо –
Він теж був вісником часу.
Ти повинен взути кам’яні черевики
На ноги марнославних хмар,
Які побачив в свічаді дому
В якому жила сива вдова.
Ти повинен кричати крукам:
Око моє бачить все,
Навіть плями чорнильні
На сторінках манускрипту
Папи Сільвестра ІІ – чаклуна та містика.
Ти повинен оздобити тріснутий глек
В якому носили вино сподівань
Намистом весталки,
На могилі якої досі росте кипарис смутку,
Хоч пройшло вже дві тисячі літ звіробою.
Ти повинен.
Бо твоє королівство джерел
Перетворилося в шал
Оленя. ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER | Еліна Форманюк | Oct 14, 2024 |
***
козак вдихає сонце через очеретину
і випускає хмари замість диму
з люльки
такої великої
що аби набити її тютюном
вистачає лиш трьох врожаїв
козак Мамай
загрібає морське каміння у жмені
а коли встеляє ним
Чумацький Шлях
то зривають... See more ***
козак вдихає сонце через очеретину
і випускає хмари замість диму
з люльки
такої великої
що аби набити її тютюном
вистачає лиш трьох врожаїв
козак Мамай
загрібає морське каміння у жмені
а коли встеляє ним
Чумацький Шлях
то зриваються скелі із Кримських гір
та стогнуть Карпати
виростаючи на цілий подих
козак грає на бандурі
і малі татарчата
плачуть у срібних колисках
кличуть маму і тата
козак встеляє китайками
кожен крок
бо не знає
де лежать ті
кого китайками
вкрити не встигли
Мамай
однією рукою досіває жито
а другою гладить вуса сома
такого старого
що пам’ятає як Дніпро пороги сточував
Мамаєві плечі вкриті шрамами
та тисячею сліз
тієї
що пов’язала на пояс рушник
із вишитою калиною
лиш вузлик на пам’ять
зав’язати не посміла
щоб він
її забув
***
Янгол
Дай мені руку в смутку і ніжності
Гайда додому в сонця колиску
Лози зав’язують мить в якій ти застиг
Згадка мов змій у повітрі зависне
Русла окопів вкриті ковилами
В обрій петляють ніби сновиди
Верби і круки над прапором схилені
Плаче на згірку Діва Обида
Люди заметені снігом і градами
В землю вростають вдови і битви
Там де ми з тобою осядемо
Тихо триватиме срібло і світло
Сандармох
цей листопад не має кінця
валить етапами в Сандармох
во ім’я сина в ім’я отця
смерть як хлібину ділить на двох
там дух шепоче спинись жива
згадай мене і мене згадай
карельські ночі як тятива
тримають зламаний небокрай
там тихі трави і сухостій
старий Хотабич іде за псом
тремтить земля і я теж – у ній
з хрестами дихаю в унісон
блукає осінь як сирота
свинцем залита триває мить
навколо темрява і сльота
північне небо в мені мовчить ▲ Collapse
| | |
|
|
|
Jarema
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER | Андрій Сем’янків | Nov 18, 2024 |
Я живу на перехресті ракет
Кожна ракета хоче потрапити в ціль
Згадую як циклювали вдома паркет
На скатертину хтось висипав сіль
Сіль на столі це не до добра
Хоч я і стараюсь позбутись старих прикмет
Не дуже вдається (і не дивина)
Бо всі ми живемо на пер... See more Я живу на перехресті ракет
Кожна ракета хоче потрапити в ціль
Згадую як циклювали вдома паркет
На скатертину хтось висипав сіль
Сіль на столі це не до добра
Хоч я і стараюсь позбутись старих прикмет
Не дуже вдається (і не дивина)
Бо всі ми живемо на перехресті ракет
***
Третя ночі
Щітпостингу клондайк
О третій ночі
Ніхто не поставить лайк
Третя ночі - Так мирно дрімає стаб
О третій ночі
Раптово влітає
КАБ
***
Знаєш, все вже написане
Десь на скрижалях
Товстих ніби
Якийсь довідник
Всі твої радості
Всі твої жалі
Де народився
Коли зник
Хто пам'ятатиме
Хто прокляне
Кому зробив останній
Дзвінок
Паромщик спить
Ріка стогне
Перед тобою
Зроби ще крок ▲ Collapse
| | | | Jarema
Ukraine
Local time: 13:36
Lid 2003
German to Russian
+ ...
Moderator van dit forum TOPIC STARTER | Олександр Кудь | Dec 29, 2024 |
І ДОЩ
Дощ змиває сльози і кров,
змиває дороги й мости,
перебудовує
навколишній світ.
В калюжах тонуть
мрії й хрести,
в бєрцах кістки.
Навколо дрогнуть степи,
худі ліси
не захищають від вітру.
Просто
звикни.
Минулі шляхи
змиті водо... See more І ДОЩ
Дощ змиває сльози і кров,
змиває дороги й мости,
перебудовує
навколишній світ.
В калюжах тонуть
мрії й хрести,
в бєрцах кістки.
Навколо дрогнуть степи,
худі ліси
не захищають від вітру.
Просто
звикни.
Минулі шляхи
змиті водою,
хати повалились,
двері покриті іржою
не відчинити,
може й не треба.
Може й не вийде.
Залиш робити свою справу дощу.
Його вічному товаришу часу.
Продроглі пальці
в пітьмі поправляють спальник,
торкаються тіла твого
в уяві.
Засинай,
допоки мозок тримає
твій образ,
допоки дощ міняє
все навкруги.
Спи
спи
спи.
II ТУМАН
Туман виїдає очі.
Перетворює простір
в пюре.
Змушує
марити.
Який сьогодні день
війни
тижня
рік.
Хто я? Марно все,
вкрито хмарами,
не згадати.
Туман змішує час,
наче блендер.
Крутить,
як гравітація
матерію.
В ньому зникають
ліси і дороги.
Синій скотч,
червоні і білі ганчірки.
Чи хтось виживе,
вилізе з пащи
чудища
чи зустрінеться з пращурами.
Сподіваюсь в цей раз
пощастить саме нашим.
ІІІ СНІГ
Сніг огортає тіла мертвих поетів-кулеметників і снайперІв
з особливою ніжністю,
починаючи з ніг
і тільки в самому кінці
ховає обличчя.
Зазирає під повіки,
розшукує памʼять,
вивчає останні сни.
Чудернацькі і гострі
сурікени-сніжинки
назавжди вростають
в здавалось ще живі зіниці,
зливаються з ними
в єдине ціле.
Осінній піксель покривається
зимовим камуфляжем.
Вірші мертвих поетів стають історією.
Поети — стають героями. ▲ Collapse
| | | | | Pagina's in het onderwerp: < [1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13] | To report site rules violations or get help, contact a site moderator: You can also contact site staff by submitting a support request » Сучасна українська поезія | Pastey | Your smart companion app
Pastey is an innovative desktop application that bridges the gap between human expertise and artificial intelligence. With intuitive keyboard shortcuts, Pastey transforms your source text into AI-powered draft translations.
Find out more » |
| | TM-Town | Manage your TMs and Terms ... and boost your translation business
Are you ready for something fresh in the industry? TM-Town is a unique new site for you -- the freelance translator -- to store, manage and share translation memories (TMs) and glossaries...and potentially meet new clients on the basis of your prior work.
More info » |
|
| | | | X Sign in to your ProZ.com account... | | | | | |
Login to reply/comment 
Translation news in Ukraine
