Запропоноване визначення цивільно-правової деліктної відповідальності максимально охоплює як загальні предметно-галузеві ознаки (обов'язок — як результат цивільно-правового врегулювання поведінки), так і специфічні ознаки регулювання деліктних зобов'язань (порушення абсолютного обов'язку і у зв'язку з цим виникнення відносного обов'язку, зміст якого полягає в перетерпінні мір державного примусу, осудженні поведінки зобов'язаної особи чи стимулюванні до соціальне необхідних дій, форми осудження або стимулювання у вигляді позбавпення благ особистого чи майнового характеру, поновлення порушених абсолютних правовідносин — функціональне значення деліктної відповідальності). (Деліктна відповідаль�)

Делі́кт (від лат. delictum — провина, правопорушення) будь-яке правопорушення, тобто вчинення дії, що суперечить законові. Значною мірою делікт співпадає із злочином, оскільки останнє спричиняє за собою стягнення на користь потерпілого; проте існує ряд кримінальних злочинів, неналежних цивільно-правовому стягненню з причини того, що ними не заподіяно ніякої шкоди (наприклад, замах на злочин) чи на осіб, на користь яких можливе його відшкодування (при вбивстві особи, що не була годувальником сім'ї), — і навпаки, низка приватних деліктів, що не підлягають, по своїй незначності з публічно-правової точки зору, кримінальній карі, але що заподіюють шкоду і що підлягають цивільно-правовій відплаті. Тому, делікт в області цивільного права взагалі називається всяка протиправна дія (все одно, чи злочин це, провина або просте майнове пошкодження), що вторгається в особисту або майнову сферу особи і заподіює їй той або інший збиток, незалежно від цивільно-правових відносин, що існують між особами. Відмітною ознакою делікту від правопорушень іншого ряду (так званих квазіделіктів) служить намір заподіяти шкоду, провина, без якої, за деякими винятками, не існує відповідальності. (wapedia)

Значною мірою делікт співпадає зі злочином, оскільки спричиняє стягнення на користь потерпілого. (Wikipedia)